Лікійські гробниці: як з'явився дивовижний некрополь у скелях Туреччини

Про Лікію писав ще Гомер у своїй "Ілліаді": давня держава знаходилася на території сучасної Туреччини. Лікійці мали свою мову, писемність, вони були відмінними мореплавцями і будували прекрасні міста. Мистецтво і життя лікійців перебували під сильним впливом сусідів - греків і римлян, але при цьому народу вдалося зберегти свій особливий стиль у культурі. І якщо лікійські міста були схожі на грецькі, то похоронні обряди у лікійців сильно відрізнялися від звичаїв стародавніх греків і римлян.

Гробниці лікійців знаходяться у прямовисних скелях вапняку на різній висоті. Деякі з них нагадують храми чи палаци, інші схожі на печери. У майстерно прикрашених гробницях, з колонами та ліпниною, ховали знатних людей та представників влади. Їхні гробниці розташовувалися максимально високо.

Лікійці мали повір'я, що після смерті за душею людини приходять крилаті істоти, схожі на сирен, і забирають душу з собою. Саме з цієї причини гробниці намагалися будувати якнайвище, адже сюди крилатим божествам легше дістатися.

З цієї ж причини лікійці ховали своїх близьких стоячи або сидячи, адже саме з такої пози було легше злетіти. Щоправда, останків у цих вражаючих приміщеннях не збереглося, тому це лише теорія.

Звичайних людей також ховали в скельних приміщеннях, але їхні гробниці розташовувалися набагато нижче, і вони були схожі на печери.

Поховання в горах мали й практичне пояснення: у м'яких і податливих скелях вапняку вирізати склеп простіше, ніж скласти його з каміння. Сьогодні такі споруди можна побачити в Даляні, а також є похоронний комплекс у Фетхіє та Демрі.

Ще статті розділу «Різне»