Столиця Туніс і її знамениті передмістя

Вперше опинившись у новій країні, звичайно ж, хочеться відвідати її столицю, адже це обличчя держави. Столиця Тунісу - Туніс (дуже зручно для запам'ятовування), місто-мільйонник з населенням 1,2 млн.чол. (А разом з передмістями - 3,9 млн), розташоване на північному сході країни на березі Туніської затоки Середземного моря. Перші письмові згадки про Туніс (як місто) відносяться до IV ст. до н.е., коли місто належало берберам. Довгий час він був у тіні величного Карфагена, проте потім відбудувався заново і досяг свого розквіту лише після завоювання арабами в VII ст. вже нашої ери. Під час французької колонізації став адміністративним центром колонії, а з 1956-го року - повноправною столицею незалежної держави.

Щодо походження назви, як завжди, існує кілька версій: божественна - від імені фінікійської богині Таніт, еротична - від берберського «инс» - лягати, проводити ніч, і банальна - від риби тунець (лат. Thunnus), яка в достатку водиться в прибережних водах.

У Тунісі (країні) дуже добре налагоджене транспортне сполучення (особливо залізничне), і з будь-якого курортного міста в столицю легко і просто можна добратися своїм ходом.

В одному з передмість Тунісу, Бардо знаходиться другий за величиною, після Каїрського, археологічний музей в Африці - Національний музей Бардо (відкритий для відвідувань з 1888 р). У ньому зосереджені історичні цінності всіх епох туніської історії: Карфагена, пунічної епохи, християнської, арабо-мусульманської, а також бронзові і мармурові давньогрецькі предмети, знайдені під час підводних експедицій.

Але головні експонати музею Бардо - це не хитромудрі фігури і еро-статуетки, головний його скарб - це римські мозаїки. Тут зібрана найбільша в світі їх колекція - величезні кам'яні картини з різнобарвного мармуру, що прикрашали в римську епоху будинки багатих людей.

Мозаїка, треба зізнатися, вражає: кількістю, розмірами і технікою виконання - варто відійти трохи далі і вона вже не виглядає плоскою картинкою, а немов набуває рельєф, стає об'ємною - прямо таки стародавні 3D технології.

Найчастіше мозаїки виконували роль підлогових покриттів, от і зараз підлоги в музеї суцільно вкриті музейними експонатами, тому на вході всім видають спеціальні м'які бахіли.

Центр міста - який, природно, носить ім'я першого президента країни - авеню Хабіб Бургиба, забудований в період французької колонізації, що не могло не відбитися на архітектурі будівель і ширині вулиць. Є тут і католицький храм - собор Святого Вінсента де Поля побудований в 1893-1897 рр.

Тут же знаходиться і головний міський театр Тунісу зведений на початку ХХ ст. французьким архітектором Жаном-Емілем Респланді.

На невеликій площі височіє місцевий туніський Біг Бен - 38-метрова ажурна металева вежа з годинником. Це відносно нова будова, встановлена на честь т.зв. Дня Перетворення - приходу до влади президента Зін ель-Абідін Бен Алі (7 листопада 1987 р.).

Але, звичайно ж, збереглася і більш стара забудова міста - медіна. Вона включена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вхід на її територію позначений воротами Баб-ель-Бахар (Морські ворота) - єдине, що залишилося від потужних кріпосних стін, що оточували раніше всю медіну.

Ну а далі - хитросплетіння торгових і житлових вуличок, часом настільки вузьких, що витягнувши руки можна торкнутися сусідніх будинків, а часом настільки брудних, що хочеться негайно бігти куди подалі.

Повернемося до Карфагену. Самі засновники, вихідці з фінікійського міста Тир, назвали його Карт Хадашт, тобто «Нове Місто». Заснований він був імовірно в 814 р до н.е. (За іншою версією - в 750 р до н.е.). Місто швидко росло і розвивалося, і незабаром перетворилося на столицю найбільшої держави Західного Середземномор'я. Після великих війн та значних подій, римляни вирішили відродити місто, заново відбудували його, і незабаром воно знову стало столицею, тепер уже римської провінції Африка. Місто жило і процвітало. Проте, зараз Карфаген одне з передмість Тунісу - така от іронія долі. І від його колишньої величі зовсім небагато залишилося.

Від терм Антоніна Пія збереглися тільки руїни нижнього, господарського поверху, де нагрівалася вода. Але й цього вистачає, щоб уявити, яка ж велика була ця банька.

Справа в тому, що римські аристократи відвідували лазні не тільки заради гігієнічних процедур, а більше для спілкування, ділових переговорів і просто відпочинку - такі собі розважальні центри того часу.

Ще одне відоме передмістя Тунісу - овіяне романтикою біло-блакитне місто Сіді-Бу-Саїд.

У XII в. один ісламський проповідник Абу Саїд (повне ім'я - Абу Саїд ібн Халеф ібн Ях'я Еттаміні аль-Беджі) заснував на пагорбі з видом на мис Карфаген релігійний центр, де проповідував суфізм. Після смерті він був похований на цьому пагорбі, а утворене село назвали його ім'ям - Сіді-Бу-Саїд. Місце було дуже мальовничим і з XVII ст. село облюбувала туніська знать, яка будувала тут розкішні будинки. Через сторіччя селище почало залучати все більше відомих художників, музикантів і письменників, адже воно ставало все цікавіше і красивіше. Зрештою, воно перетворилося на справжній музей під відкритим небом і увійшло до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. І щоб зберегти всю цю красу, жителям міста заборонено змінювати щось у вигляді будинків. Та ж строгість і щодо фарбування - тільки біло-блакитна гама.

По містечку можна просто гуляти і насолоджуватися його красою, проте можна ще й відвідати будинок-музей Дар-ель-Аннабі, який знаходитися на головній торговій вулиці. Тут можна глянути, як жили в цих краях заможні родини.

У музеї частково збережений оригінальний, а частково відтворений інтер'єр туніського заможного будинку XIX століття, в кімнатах знаходяться воскові скульптури в типових для того часу нарядах і за типовим для того часу проведенням часу. Жінки п'ють шербет і сумно розмовляють.

Чоловіки курять кальян і грають у нарди.

Житло, треба відзначити, немаленьке - 3 поверхи, безліч кімнат, складні лабіринти коридорів, круті сходи, маленькі закриті і великі відкриті балкони, милі внутрішні дворики...

і просто приголомшливий вид з даху.

Пройшовши далі по центральній торговій вулиці міста, можна вийти до оглядового майданчику, звідки відкривається прекрасний вид на море..

Загалом, Туніс дійсно милий і приємний, навіть віддалені тупикові вулички чисті та охайні. Тож, якщо у Вас буде можливість відвідати Туніс, скористайтеся нею - Ви не пожалкуєте!